В музеї вшанували

  Напередодні  Дня пам’яті та примирення і Великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в музеї С.С.Гулака-Артемовського відбувся захід, приурочений цим датам.

“Ми не святкуємо, а гідно вшановуємо подвиг українського народу, його вагомий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, засвідчуємо повагу до всіх борців з нацизмом, увічнюємо пам’ять про полеглих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності” – розпочала свій виступ ведуча дійства, провідний екскурсовод музею  С.С.Гулака-Артемовського Наталія Сидоренко, яка передала слово ветерану Другої світової війни, учаснику Корсунь-Шевченківської битви, визволителю Городищини   Якову Петровичу Пасічнику.

Він розповів присутнім в музеї С.С.Гулака-Артемовського, учням 9-11 класів Городищенської зош №3 про свій героїчний шлях, який проліг не лише у боях за визволення рідної України від фашистів, а й землями Молдови, Румунії, Угорщини та   Чехословаччини. Наш мужній земляк був вісім разів поранений, але завжди повертався в стрій, щоб продовжити бити ворога.

Із минулого ветеран перемістився у сьогодення. Коли знову йде війна, тепер на сході нашої Батьківщини.

“Я, – сказав Яків Пасічник, – пам’ятаю, що в боях із фашизмом на території СРСР воїни Червоної Армії не щадили ні міст, ні сіл, ні мирного населення. Тому після фронту залишалися руїни і тисячі смертей жінок, дітей, старих людей… Тоді було таке гасло: «Перемога – будь-якою ціною!..»

А коли прийшли визволяти інші країни, то був наказ не руйнувати будинків, не вбивати мирних жителів.

Тобто, тодішнє вище керівництво не берегло своїх народів, життя людське нічого не вартувало. У Європі ж радянське керівництво прагнуло показати себе справжніми визволителями, не викликати ненависті подібними діями , а бути гуманістами…

Ось такі подвійні радянські стандарти – до «своїх», і до чужих…

“Цю ж тактику «випаленої землі» спостерігаємо й тепер на Донбасі, де російські найманці зруйнували тисячі житлових будинків, приміщень підприємств, установ, «засіяли» землю десятками тисяч мін, – сказала у своєму виступі в музеї С.С.Гулака-Артемовського вчителька історії Вікторія Мамай. – Зрештою, у неоголошеній Росією війні Україні уже загинуло  п’ятнадцять тисяч громадян нашої Батьківщини”.

У цих злочинах – весь «гуманізм», «любов і дружба» росіян до українського народу, якому путінське керівництво Росії прагне нав’язати свій «русский мир».

“Але завдяки героїзму українських воїнів на Донбасі маємо можливість жити, навчатися, працювати, – підсумувала директор музею С.С.Гулака-Артемовського Алла Сухорученко. – Тому наш народ ніколи не забував і не забуде тих, хто стояв і стоїть на сторожі свободи й незалежності рідної Вітчизни, хто кладе за це найдорожче – своє життя і здоров’я”.

Учасники заходу пам’яті вшанували хвилиною мовчання полеглих, всіх жертв Другої світової. А також тих, хто і сьогодні не повернувся із ратного поля, хто зупинив агресора та захистив від нього не лише Україну, а й увесь світ – мужніх воїнів АТО-ООС.

 

Опубліковано у Музей, Музей С.С.Гулака-Артемовського. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь