Батько Ренету Симиренка

Ми звикли, що своєрідними символами України є калина, тополя, верба, чорнобривці, барвінок…

Напевне, не помилюся, коли скажу, що і яблуко сорту Ренет Симиренка у повній мірі також можна вважати символом нашої Батківщини. Адже, як твердить відомий симиренкознавець, Петро Вольвач, якраз Україна дала світові цей унікальний яблуневий плід. А якщо точніше, то розпочав він свій тріумфальний хід із рясного саду, насадженого на хуторі між Млієвом і Городищем на Черкащині Платоном Симиренком. Ім’ям якого й було названо цей чарівний куточок української землі, що сьогодні є частиною квітучого Млієва. Отже, нам, сущим землякам великих вчених-помологів, меценатів і промисловців, є чим пишатися!..

Ось що писав про історію зеленого ренету П.Ф.Симиренка (а саме так спочатку називався уславлений сорт, за яким у пізніші часи й до сьогодні закріпилася назва Ренет Симиренка) його відкривач Левко Симиренко: «Походження цього незрівнянного ренета, плоди якого за смаковими якостями не поступаються найкращим європейським сортам, до цього часу є недостатньо вивченим. Невідомо, старий це сорт, забутий на Заході, але  який у наших умовах набув високої якості. Можливо, що це яблуко народилося від випадкового засіву насіння у садах Платонового хутора, який у свій час належав полум’яному аматору садівництва Платону Федоровичу Симиренку, батькові автора цих рядків. Беззаперечно одне: цей чудовий Ренет поширився в Росії, а також в Європі з нашого саду».

Уже на початку ХХ століття, завдяки розсаднику Левка Симиренка у Млієві, який наукову діяльність вченого-помолога успішно поєднував із практикою вирощування саджанців фруктових дерев, декоративних рослин, квітів тощо та продавав  їх у великому асортименті всім бажаючим, Ренет Симиренка знайшов своє поширення в Україні, Росії, Молдові, у Бельгії, Франції… Сьогодні цей сорт культивують у  Середній Азії, Закавказзі, в Російській Федерації та в багатьох інших країнах. Але, звичайно, найбільше на українській землі, де він домінує в багатьох областях серед зимових сортів. Якщо ж говорити у кількісному вимірі, то в садах незалежної України сьогодні росте кілька мільйонів яблунь зеленого Ренету Симиренка!.. Тобто він аж ніяк не втрачає популярності завдяки своїм високим смаковим властивостям!..

І тут дозволю ще одну історичну ремарку! Про те, що був період, майже двадцять літ, коли Ренет Симиренка, за розпорядженням комуністичної радянської влади, повинні  були називати лише Зеленкою Вуда. А за «Ренет Симиренка» можна було і в’язницю отримати. Сталося це безглуздя після розстрілу у вересні 1938 року Володимира Симиренка. Лише після реабілітації  і Левка Платоновича, і Володимира Левковича, наприкінці 50-х минулого століття золотавому яблуку було повернуто батьківське ім’я!.. Хоч, заради об’єктивності, у народі і в роки комуністичного беззаконня, терору й тотальної несправедливості, люди завжди називали яблуко Ренетом Симиренка. І не інакше. 

Якщо ж говорити про подібні до знаменитого українського сорту деякі сорти яблунь, то можна ствердити, що такі справді є. Наприклад, відоме яблуко з уже згаданою назвою Зеленка Вуда і вирощене мліївським вченим-помологом Віктором Чупринюком Симиренківець. Справді, вони дуже схожі із плодами Ренета Симиренка. Але… лише схожі!.. Бо поступаються багатьма чинниками, тобто Ренет Симиренка ще ніхто не перевершив!..

Чому? Знову ж таки, на це запитання ще в 1912 році відповів сам Левко Симиренко: «Безперечно, що той садівник, який посадить у своєму саду хоч одне дерево Ренета Симиренка і дочекається врожаю, не лише не пошкодує про зроблений вибір, але й розпочне широко культивувати цей сорт.

Для умов же України, мабуть, не знайдеться іншого за якістю яблука, яке могло б конкурувати з Ренетом Симиренка як в умовах присадибної, так і промислової культури».

Ось такі авторитетні, переконливі слова! Але чи зберігають нині вчені Мліївської науково-дослідної станції садівництва давні добрі традиції?.. Стосовно сорту яблуні Ренет Симиренка? Чи не загубилося чудо-яблуко у вихорі подій і змін?..

 – Безперечно. – Говорить директор найстарішого помологічного закладу нашої держави Володимир Фільов.  –  Ренет Симиренка був, є і завжди залишатиметься  нашим пріоритетом! Бо сорт витримав своєрідне випробування часом і зостався серед найкращих зимостійких сортів. Тому щорічно у значній кількості вирощуємо саджанці цього неймовірного фруктового дерева, адже попит на нього серед споживачів не спадає. Крім того, з Ренетом Симиренка плекаємо і власні сади. Де збираємо не лише хороші врожаї, а й проводимо наукові експеременти з догляду та підживлення яблуневих насаджень. Весною нинішнього року, в честь столітнього ювілею станції та 50-ліття музею Родини Симиренків плануємо біля їхньої садиби висадити міні-садочок із цього легендарного сорту, присвятивши його п’ятьом знаковим постатям великого Роду з чотирьох його поколінь – Федору, Платону, Василю, Левку і Володимиру Симиренкам. Адже 2021 рік, до всього, ще й пам’ятний і на «круглі дати» їхніх великих, часом трагічних, однак завжди життєстверджуючих доль. Що є для українців всіх  часів прикладом самовідданого служіння Вітчизні та безмежної синівської любові до неї.

На знімках: 

Левко Платонович Симиренко (ліворуч другий) та його дружина Софія Хорішман (ліворуч четверта)  на ганку свого будинку з рідними та близькими (фото з архіву музею родини Симиренків).

Яблуко Ренет Симиренка.

Залишити відповідь