Шевченко про Гулака-Артемовського

 

 Виповнюється 160 літ із часу, коли, щойно звільнений із заслання, Тарас Шевченко закінчив  вести свій щоденник (названий ним «Журнал»). Перший запис зроблено 12 червня 1857 року, а останній — 13 липня 1858 року.

Саме записи Тараса Шевченка в щоденнику якнайповніше передають його почуття і ставлення до Семена Гулака-Артемовського, свого земляка і великого приятеля ще від 1838 року, людини, яка не відцуралася Тараса Шевченка і в десятиліття страшної солдатччини (на відміну від багатьох). Адже Семен ГулакАртемовський писав засланцеві теплі листи, надсилав гроші. Тобто підтримував і морально, й матеріально. Шевченко те дуже цінив, адже істинно, що справжній друг пізнається в біді…

Тому відповідав співаку тією ж любов’ю, повагою й безмежною вдячністю. Про що й читаємо в щоденнику. Бо, коли Тарас Шевченко повернувся, нарешті, у Петербург, то чи не першим, з ким привітався, до кого завітав — був Семен Гулак-Артемовський.

Отже, хронологія дружби Семена Гулака-Артемовського і Тараса Шевченка за щоденниковими записами нашого геніального поета і художника…

28 березня. О третій годині повернувся я додому й обійняв мого задушевного Семена Артемовського. А через півгодини я був уже в його домі, як  у  своїй рідній хаті. Багато чого ми згадали й переговорили, а ще більше не встигли ні згадати, ні переговорити. Дві години промайнули швидше однієї хвилини. Я попрощався зі своїм любим Семеном.

31 березня. Вечір провів у Семена.

2 квітня. Увечері в цирку-театрі я слухав «Бронзового коня». Блискуча постановка і більше нічого. Один старик Петров і Семен зі славою підтримали «Бронзового коня» А рештаказна-що.

4 квітня. О третій годині пообідав з Дзюбіним. Вечір провів у Семена…

7 квітня. Увечері пішли з Михайловим до Семена і не застали його вдома.

10 квітня. Сніг, сльота, мерзотність; не дивлячись на все це, ми відправились, тобто я, Семен і М.Лазаревський, в Академію дивитись виставку . З виставки пішли ми на обід до графині Анастасії Іванівни.

13 квітня. Від М.Д.Старова ми з Семеном поїхали до М.В.Остроградського. Остроградський з сімєю їде на літо в Малоросію. Запросив би, каже, й Семена, але боїться, що в Полтавській губернії для нього не вистачить сала… Обідав у Семена, вечір провів у графині Анастасії Іванівни.

21 квітня. Увечері пішов до театру. Вистава взагалі була хороша, а увертюра «Вільгельма Телля» блискуча… Семен в ролі батька Лінди де Шумані дуже хороший.

22 квітня. Без усякої мети блукав до обіду, тільки вже не один, а з Семеном. А вечором з Семеном пішли до землячки М.Л.Мокрицької…

23 квітня. Вчора домовилися ми з Семеном, що сьогодні о першій годині поїдемо подивитися дачі. Рівно до дванадцятої була чудова погода, а потім пішов дощ… Ми просиділи цілий день вдома, читали Гумбольта…

25 квітня. Пішов в Академію на виставку. В першій залі зустрівся з Жемчужниковим, а в останній з Семеном. З Академії поїхали з Семеном на Петербурзьку сторону шукати дачу. Дачу знайшли, залишили завдаток і о шостій годині вечора приїхали додому. Увечері з Семеном були в М.І.Петрова, слухали безконечні й безплідні розмови про емансипацію.

30 квітня. Пішли з Семеном в Літній сад з наміром подивитися монумент Крилова. По дорозі зайшли до Казанського собору подивитися картину Брюлова.

2 травня. Були з Семеном в Ермітажі, у відділі давньої і нової скульптури. З Ермітажу пішли на виставку квітів.

6 травня. Поїхали з Семеном до Енгельгардта, не застали вдома. Зайшли до Курочкіна, а потім до землячки М.С.Кржисевич, і вона нас зустріла весела, молода, як і десять років тому.

7 травня. Від десятої до дванадцятої години Семен зі своїм учнем співав різні дуети, а Олександра Іванівна їм акомпонувала на фортепіано, а я слухав і часом їм аплодував..

9 травня. Увечері були з Семеном у любої Грінберг. Вона багато й чудово співала.

11 травня. Увечері з Семеном були в графині А.І.Толстої і повернулися о четвертій годині ранку. На велику радість господині останній весінній вечір був пожвавлений, як завжди, і надзвичайно веселий. Семен і мадмуазель Грінберг були душею загальної радості.

20 травня. Увечері був у Семена, і чарівна Олександра Іванівна грала кращі місця з «Трубадура». Грала блискуче.

Як можемо переконатися, після приїзду в столицю Шевченко, вже із  Гулаком-Артемовським зустрічаються мало не щодня, фактично були нерозлучні. Особливо у перший місяць. У травні друзі вже бачилися рідше, бо у Великого Кобзаря з’являються нові й нові знайомі та друзі. Адже його поетична слава привертала все нових і нових шанувальників. Як писав Тарас Шевченко у листі до коменданта Новопетровського укріплення (де відбував заслання) Іраклія Ускова, «земляки (у Петербурзі) носять мене на руках».

Проте дружба двох світочів нашої культури ні в чому не потьм’яніла. Свідченням того є й відома пісня в обробці С.Гулака-Артемовського «Стоїть явір над водою» (серпень 1858 р.), присвячена його дорогому товаришеві, яку Шевченко дуже любив. Дружба продовжувалася аж до Шевченкової смерті. На яку Семен Гулак-Артемовський відгукнувся щирою скорботою і разом з іншими провів свого друга у Вічність. А також організував благодійний концерт, кошти від якого передав родичам Тараса Шевченка .

Сум Гулака-Артемовського за Тарасом Шевченком ніколи не минав. Він добре розумів, якого генія, якого Титана втратила Україна і наш народ.

 

 

20 Replies to “Шевченко про Гулака-Артемовського”

Залишити відповідь