Cимиренкова софора

Музей родини Симиренків у Млієві, що на Черкащині славиться не лише одинадцятьма експозиційними залами, які висвітлюють життя та діяльність представників унікального роду – роду промисловців цукроварників, конструкторів і власників машинобудівних заводів, піонерів пароплавства на Дніпрі, науковців і практиків садівництва, меценатів національної культури, українських державотворців.  А ще й чудовим дендропарком біля нього.  Який був започаткований цукропромисловцем, а в душі садівником Платоном Симиренком. На честь нього його син, помолог Левко Симиренко, назвав відоме всьому світу яблуко. У парку відвідувачів радо зустрічають вікові дерева, серед них залізне дерево, гінкго Білоба,  піхта Дуплекса, тюльпанове дерево, платан східний, прозваний в народі «безсоромницею» за постійне скидання кори, цікаві види хвойних, груша Сапіжанка, яблуня сорту «Антонівка», саджена Левком Симиренком після повернення із заслання. Та ще старезні дуби, верхівки яких піднімаються над дахом музею. Їх Левко Симиренко садив в найщасливіші миті життя, коли в нього народжувалися сини, бо музейне приміщення тоді було родовим гніздом, в якому проживала Симиренкова щаслива родина.

А ще навпроти музею родини Симиренків росте велетенське дерево софори японської. І цими погожими днями воно порадувало розкішним цвітінням, солодким трунком , приваблюючи до себе армади трудівниць-бджіл, неповторне гудіння яких чути на десятки метрів довкола.

• У минулому році, – розповідає науковий співробітник Мліївської дослідної станції помології ім. Л.П.Симиренка Оксана Буркут, – софора японська не цвіла, бо їй забракло вологості через аномальну посуху. А так, зазвичай, в цю пору завжди квітне. Вона є дуже хорошим медоносом, її мед має цілющі властивості.

      На території України софору як декоративну та лікарську рослину плекають з 1809 року.

      Ще додам, що тепер дерево є символом Пекіна, бо його батьківщина – Китай та Японія.

До Млієва пагінець софори Левко Симиренко привіз із Криму. Куди він щоліта їздив лікувати застуджені на засланні в Сибіру суглоби.

Отож, мліївська софора японська доволі поважного віку. І, не зважаючи на це, одягнула сукню нареченої, зваблюючи відвідувачів музею родини Симиренків насолоджуватися її пишною вродою, та вдихнути солодких пахощів…  Надовго залишаючись у людських серцях неповторним спогадом літа.

На закінчення додам, що в народній медицині ліки з плодів софори використовують при внутрішніх кровотечах різного походження, атеросклерозі, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, сепсисі та ін.

В аптеках є настоянка софори японської, різні пігулки, сухі плоди…

Ось таке воно, це чудо-дерево, яке всі, хто його побачить біля музею родини Симиренків, щиро називає мліївською красунею.