Остроградський – приятель Артемовського

«Благополучне»  для України ХІХ століття, яке обійшлося без жодної війни на її території, стало часом бурхливого розвитку Російської імперії.

До складу якої, власне, і входила переважна більшість теренів нашої Батьківщини (окрім західних, що перебували в Австрійській, а з середини століття – Австро-Угорській монархії).

Слід сказати, що українці брали найактивнішу участь у «розбудові» Росії, хоч цю тему й по сьогодні не розкрито належним чином. Але залишається фактом, що з наших земляків рекрутувалося військо ( рядовий  та  командний склад), і  деякі історики, наприклад, стверджують, що в знаменитій битві при Бородіно у 1812 році російську армію фельдмаршала Кутузова на 70 відсотків складали українці (!). Значна їх кількість перебувала й на чиновницькій службі. А в столиці, Санкт-Петербурзі, російську науку та культуру потужно творила численна українська діаспора. У зв`язку з цим варто лише згадати «великого російського письменника», українця Миколу Гоголя та нашого городищенця Семена Гулака-Артемовського – теж ”великого російського співака”…

А серед «великих російських вчених»  виокремлюється Михайло Остроградський – геніальний математик, автор відомих праць, почесний академік багатьох національних академій, зокрема й Французької.

Народився він 24 вересня  1801  року на Полтавщині, в козацько-старшинській родині Василя Остроградського, не дуже заможній, проте батько доклав належних зусиль, аби дати синові освіту. Спочатку початкову, потім гімназичну і, нарешті, університетську. Адже з 1816 по  1821 рік Михайло успішно навчається в Харківському університеті.  Де досягає значних успіхів  в опануванні природничих наук, зокрема математики, якою захоплювався ще з дитинства.

Однак студент Михайло Остроградський, як самодостатня особистість, вступає в конфлікт з деякими викладачами, яким не сподобалося його «незалежне» мислення, невміння показати їм «увагу й повагу». Як наслідок, Михайла Остроградського, найкращого вихованця, принизливо змушують кілька разів складати іспити (!). Тричі він їх успішно складає, а за четвертим разом… відмовляється.

Залишившись без диплома, він знову показує характер і неабияку наполегливість. Їде в Париж, в один із центрів тодішньої світової математичної науки, де продовжує навчання, відвідуючи лекції відомих вчених, серед яких Ампер, Коші, Лаплас, Пуассон та ін.

Шість років студій у Франції дали змогу Михайлу Остроградському досконало опанувати математичну галузь, і пізніше сягнути вже власних вчених вершин.

У Росію, в Петербург, він повертається визнаним математиком, хоч ще дуже молодим. Його авторитет настільки вагомий, що Михайло  Остроградський  одночасно  читає лекції в таких вищих навчальних закладах, як морський кадетський корпус, інститут інженерів шляхів сполучення, головний педагогічний інститут, головне інженерне і  Михайлівське артилерійське училище.

Розвиваючи математичну науку, пише наукові статті, рецензії тощо. Всього написав та опублікував понад 160 наукових праць та рецензій з різних галузей математики: математичного аналізу, аналітичної і небесної механіки, математичної фізики, балістики тощо.

Його обирають академіком Російської академії наук та кількох європейських країн. Отже, прийшло світове визнання, бо Михайло Острогадський насправді був великим вченим.

Однак мало кому відомо те, що він завжди залишався українцем. Ніколи не зрікався мови, культури, звичаїв предків. Характерним є лише один факт: щороку, влітку, приїздив у рідне село. Де зустрічався з земляками, жив, відпочивав, спілкуючись українською.

І в Петербурзі підтримував найтісніші зв`язки з вихідцями з України, з багатьма дружив. Варто лише назвати Тараса Шевченка, творчість якого Михайло Острогадський знав, шанував, любив. А багато поезій завчив  напам`ять…

Серед приятелів великого математика був і Семен Гулак-Артемовський. З яким подружив ще з кінця 30-х років, коли той тільки приїхав у столицю. Михайло Острогадського був палким шанувальником пісенного генія Семена, часто відвідував спектаклі за його участю. І, як заведено, між друзями, дружили вони й родинно, час від часу гостюючи один в одного.

Запис Кобзаря у «Журналі» (щоденнику) за 1858 рік про те, що він із Семеном Гулаком-Артемовським гостює у вченого, говорить про все. За словами поета, господар зустрів його як члена родини, який повернувся додому після тривалої відсутності (натяк на своє десятилітнє заслання).

 Михайлом Остроградський, Тарас Шевченко і Семен Гулак-Артемовський були великими українськими патріотами, однодумцями, людьми, які безмежно любили поневолену Батьківщину, глибоко співчували її народу. Вони знали історію і сьогодення, слідкували  за розвитком рідної культури, й самі її творили.

Відомо, що Семен Гулак-Артемовський був дуже обдарованою людиною. Адже знаємо його не лише як композитора і співака, а й талановитого актора, цілителя, винахідника, науковця, художника-мініатюриста. Він спроектував Петербурзький водопровід,  склав Статистико-географічні таблиці міст Російської імперії.

Все це вимагало глибоких знань. Зокрема й математичних.

Отож  Гулака-Артемовського та  Михайла  Остроградського об`єднувала ще й любов до наук, і можна не сумніватися, що у цій царині  Семен багато почерпнув у свого друга – вченого й викладача.

На жаль, Михайло Остроградський рано пішов із життя. Помер услід за Тарасом Шевченком, ледве переступивши 60-літню межу. Сталося це 1 січня 1862 року.

У незалежній Україні ще не все так добре, аби могли віддати шану і тим, хто через обставини жив і творив за межами Батьківщини, може й для слави чужого народу. Але продовжували залишатися українцями. Своїм талантом утверджуючи безсмертя нашої нації. Заявляючи, що народ є і буде. Якщо народжує таких талановитих синів.

Як Михайло Остроградський близький приятель Семена Гулака-Артемовського.