Вшанували Левка Симиренка

18 лютого виповнилося 165 років з Дня народження геніального українського вченого –помолога Левка Симиренка. І де, як не на його малій батьківщині, у стародавньому Млієві, на мальовничому Платоновому хуторі мають святкувати цю поважну дату?

Так, тут усе дихає Симиренками, і найперше Левком – маленьким хлопчиком, юнаком, молодим чоловіком і в розквіті життєвих та творчих сил, коли його підступно, підло було вбито. Ці розкішні земні простори пам’ятають сліди великої людини, тут він обходив усе довкола – будував, творив і насаджував сади! Тому й зараз на Платоновому хуторі, на Левковому – витає його незборимий, всеперемагаючий дух!

І стежки-дороги привели нині сущих, усіх, хто захотів у цей погожий, не зимовий день, поклонитися світлій пам’яті Великого Садівника, до його чудового пам’ятника перед Будинком науки Мліївської дослідної станції помології ім. Л.П.Симиренка інституту садівництва НААН України, де Левко Платонович Симиренко зображений з яблуневою гілкою в руці – як символ того, що він хотів перетворити рідну Україну в квітучий сад, як символ життя!

Саме тут зібралися земляки вченого – працівники станції помології, яка носить його ім’я, представники виконавчого комітету Мліївської ОТГ, працівники культури, меморіального музею родини Симиренків,  учні та педагоги Мліївського ЗЗСО №2  ім.М.М.Артеменка разом з директором Тетяною Кравець, інші небайдужі мліївчани. Серед присутніх і колишній директор тоді ще садінституту, доктор економічних наук, професор Іван Хоменко, нині директор Городищенського коледжу.

У своєму виступі директор Мліївської дослідної станції помології ім. Л.П.Симиренка інституту садівництва НААН України  Володимир Фільов сказав про визначну роль Левка Симиренка в розвитку української помологічної науки. Адже саме він окреслив шляхи переходу садівництва на промислову основу. Тобто бачив справу так, що різноманітні плоди саду мають стати доступними всім людям! Адже фрукти – необхідна і неодмінна умова доброго харчування. Продукція саду – це здоров’я народу. І наш час підтвердив справедливість цих думок і такий розвиток садівничої науки, започаткований вченим.

Про місце Л.Симиренка в історії вітчизняної науки, про повагу й любов українців до нього за науково –практичну діяльність, за все, що він зробив для свого народу говорили вчителі Мліївського ЗЗСО №2 ім.Артеменка Надія Мироненко,  Галина Дяченко, Ольга Скалига.

А завідуюча меморіальним музеєм родини Симиренків Наталія Круподеря розповіла про спорудження та відкриття пам’ятника Л.Симиренку у 1984 році, назвала імена його творців та подякувала за такий прекрасний подарунок Млієву. Адже це дуже справедливо, що саме на землі, на якій прожив майже все життя, вчений тепер постав у пам’ятнику.

До якого було покладено квіти, і всі учасники вшанування пам’яті Левка Симиренка продовжили його відвідинами Будинку науки. В якому оглянули кабінети і лабораторії, книжкову виставку, організовану бібліотекарем наукової бібліотеки Наталією Крикун та зібралися в актовій залі на своєрідну наукову конференцію, яку вела голова профкому станції помології Олена Литвин. Життєвий шлях Л.П.Симиренка презентувала учениця місцевої школи Марія Мамалига,  наукову діяльність  – молодший науковий співробітник станції Оксана Буркут.

Присутні  також переглянули науково-популярний фільм «Гра долі» про Левка Симиренка.

Після цього черга приймати шановних гостей настала  музею родини Симиренків, де діти, юні екскурсоводи, учні Мліївського ЗЗСО №2  Назар Бурлака, Саша Смотрітель, Юля Скляр, Владислав Рябокінь, Діма Баб’як, Мар’яна Коваль, Марина Савельєва, Катя Покась, Маша Мамалига, Саша Філіпов, а також завідувач оберегу Наталія Круподеря провели їх залами та цікаво розповіли про все, що вміщено в експозиції, не оминувши й книжкову виставку, присвячену життю-безсмертю Левка Симиренка.

А потім усіх любов’ю і Божою ласкою зустрів величний храм святої Трійці, Симиренкової родини, збудованої у 1858 році. Де священик Микола Сакундяк відслужив панахиду за упокой душі та мовив проникливу проповідь  про велике земне життя вченого і Людини, яка зуміла  залишити по собі  таку вдячну пам’ять мільйонів людських сердець.

На закінчення квіти лягли і на могилу Левка Симиренка. Прах якого покоїться на родовому цвинтарі Симиренків біля їхньої церкви…