“Запорожець за Дунаєм” – це про козаків

Українське козацтво як суспільне явище має глибокі і давні корені. Бо зародилося  в часи, коли зміцнювався феодалізм і людність розламувалася на протилежні за соціальною суттю полюси —  бідних і багатих. Власне, козацтво й зародилося як протестуюча сила проти поневолення і гніту багатіїв. А ще одним славним призначенням лицарства був захист кордонів рідної України від лютого ворога – турецько-татарських загарбників.

Кінець ХVI-ого і XVII-те століття в історії козацтва, як і українського народу – найвидатніші часи. Які дали мужніх та  мудрих гетьманів Івана Підкову, Северина Наливайка, Криштофа Косинського, Петра Сагайдачного, Яцька Остреницю, Михайла і Петра Дорошенків, Івана Виговського, Івана Самойловича, Івана Мазепу та багатьох інших державників.

Осібно виділяється постать Богдана Хмельницького – видатного державного діяча, талановитого полководця, керівника переможної національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.

Тоді козацтво разом із селянством часто піднімалося на боротьбу за соціальні, національні і релігійні права.

Десяток чи трохи більше років відділяв одне повстання від другого. Сила народного гніву настільки ослабила Польську державу, в складі якої перебувала Україна, що вона змушена була віддати Лівобережжя й Київ Росії.

Козацтво і в XVIII столітті продовжувало залишатися головною збройною силою українського народу. Зокрема, на лівому березі Дніпра. Де майже сто років існувала автономна   Українська гетьманська держава. На Правобережжі славні козацькі традиції найяскравіше відродилися в часи Коліївщини – повстання проти польських панів 1768 року. Під час якого і Городищина опинилася в епіцентрі подій.

Український народ завжди з любов`ю та глибокою повагою ставився до своїх кращих синів-захисників – до козацтва. Про славних козаченьків складено безліч пісень, які й сьогодні є улюбленими для українців. Серед них «Ой, на горі, та й женці жнуть», «За світ встали козаченьки», « Розпрягайте, хлопці, коней», «Ой Морозе, Морозенку», «Побратався сокіл» і т.д.  А яким чудовим є «Запорізький марш»!

Приказки, легенди, картини про козаків (найпоширеніший козак Мамай) і багато іншого – скарби народної творчості про мужніх звитяжців. Уже давно слово «козак» є синонімом українця, бо наш народ пишається козацьким корінням, своєю славною, хоч і трагічною, історією.

Козацтво як часточка українського життя завжди привертало увагу письменників, поетів, художників, композиторів, науковців. Які оспівували найгероїчніші події і найславетніших українських синів. Варто лише згадати творчість Тараса Шевченка, його «Гайдамаки», «Тарасову ніч», «Івана Підкову», десятки інших поезій, присвячених козацтву. Звертаються до героїчних постатей, подій минулого і сучасні літератори. Прикладом є талановиті історичні полотна геніальної Ліни Костенко «Маруся Чурай» та «Берестечко».

Нам, городищанам, особливо приємно, що одним з найкращих творів про козацтво є велика українська опера «Запорожець за Дунаєм» нашого видатного земляка, композитора і співака Семена Гулака-Артемовського.

Саме завдяки таланту автора опера понесла козацьку славу на майже всі континенти планети, де ставилася. Отже, про козаків, Україну дізналися мільйони людей в усіх куточках Землі.  Так, не міг Гулак-Артемовський не написати про козаків. Адже й сам походив із старовинного старшинського роду, засновником якого є Іван Гулак, генеральний обозний гетьмана Дорошенка. У своєму творі автор з великою любов`ю змальовує козаків і козачок – палких патріотів Батьківщини. Які й на чужині зберегли національне ім`я та доклали зусиль, аби повернутися в рідну землю – «у край веселий, край хрещений. Де ясні зорі і тихі води».

Нині відродження козацтва, славних традицій, як ніколи актуальне. Молодь має знати історію, пишатися предками. Щоб ставати на захист Вітчизни так, як це робили козаки. Завдяки їм і слава примножена, і Україна, пройшовши через століття неволі, постала вільною й незалежною державою.