Данило Нарбут

      Коли в січні 1966 року головний художник Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Данило Нарбут зустрічав своє 50-ліття, колеги-актори поставили про нього справжній спектакль, взявши за основу оперу С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Зробили це, щоб підкреслити козацьке походження ювіляра.

Народний художник України і лауреат національної Шевченківської премії Данило Нарбут справді походив зі старовинної української шляхетської родини, представники якої самовіддано служили Батьківщині  і  за часів Сагайдачного, і Хмельницького, й Мазепи.

Як мовиться, з молоком матері маленький Данилко увібрав думку, що є українцем, козаком і все життя пізнавав рідну Вітчизну в історії, культурі, звичаях, традиціях, безмежній красі гір, лісів, морів, річок, степів… Кожної місцинки, де  жив його народ.  Якого він так любив, за який все життя боровся і віддав йому до останку свій талант художника.

Мало кому відомо, що батько Данила Нарбута Георгій, стояв біля витоків нашої державності, як художник-графік  був автором Малого герба Української Народної Респуліки, інших державних знаків, зокрема й грошей.

Патріотичний світогляд Данила Нарбута почав формуватися ще за дитячих літ, коли він навчався у Київській трудовій школі, де вчителям були відомі українські вчені і громадські діячі Василь Липківський, Володимир Дурдуківський, Йосип Гермайзе, Леонід Білецький та інші.

А улюбленою вчителькою малого Нарбута стала дочка видатного нашого драматурга Івана Карпенка-Карого Марія Тобілевич. До слова, у 1929 року мало не увесь педагогічний колектив школи було арештовано як учасників сфабрикованої чекістами організації «Спілка визволення України».

У тридцятих роках патріотично налаштованому Данилу Нарбуту довелося сьорбнути лиха і зазнати репресій: 20-річним юнаком, його, декоратора Київського театру опери та балету, заарештовують спочатку за «антирадянську діяльність»,  яку замінили «за недонесення про антирадянську змову».

Як би не було, але Нарбута засудили до виправних робіт і він два роки рубав ліс для Біломорканалу, збудованого руками в`язнів тоталітарного сталінського режиму.

У роки другої світової війни Данило Нарбут став сотником Української Повстанської Армії, а згодом почав працювати у Коломийському театрі. Потім у Чернівецькому та Івано-Франківському. З 1965 року він — головний художник Черкаського театру. У місті над Дніпром прожив до останніх днів, ставши членом УНА-УНСО, чим найяскравіше продемонстрував свій патріотизм.

У Черкасах і сьогодні багато хто пам’ятає Діда — так називали Данила Георгійовича. У роки колоніальної держави комуністична влада всіляко замовчувала його ім’я. Нарбут фактично перебував під забороною і негласним наглядом як потенційно небезпечний елемент – «український націоналіст».  Але Данило Георгійович завжди залишився собою, не приховував патріотичних настроїв, і словом, і талантом художника утверджував рідне, українське. Бо свято вірив  у те, що правда обов’язково переможе, і Батьківщина воскресне, постане на руїнах «тюрми народів» вільною і незалежною державою.  З Нарбутом товаришували представники патріотично налаштованої черкаської інтелігенції — поети, письменники, театрали, художники, вчителі. Хоч їх було й небагато. Не буде перебільшенням думка й  про те, що в ті роки Данило Нарбут у місті став символом нескореності України, символом її щасливої долі. Бо поки є на землі патріоти,  живе й Вітчизна.

По-справжньому і найповніше щедрий талант Нарбута  розкрився після 1991 року. Інакше й бути не могло, бо тоталітаризм завжди сковував творчі сили митця.

За своє творче життя Данило Нарбут  художньо  оформив понад 250 сценічних вистав. Він автор відомих картин «Нічна варта», «Колядки», «Щедрий вечір», «Мій сусід дід Іван», «Оля», «Осінь», «Літо», триптиху «Затоплені села» та багатьох інших полотен.

За серію портретів «Гетьмани України», «Сподвижники Богдана Хмельницького», філософсько-історичного полотна «Страшний суд»,  високохудожніх картин «Покрова Богородиці» та «Вибори кошового», у 1996 році Данилу Нарбуту присуджено найвищу державну нагороду — премію імені Тараса Шевченка.  Це стало і вінцем його самобутньої творчості, і всенародним визнанням заслуг як Художника та Громадянина Держави.

Помер Данило Нарбут 2 березня 1998 року в Черкасах. У яких прожив останніх тридцять три роки. Тут і похований.

Видатного  українця  Данила  Нарбута (народився 22 січня 1916 р.), городищани з особливою вдячністю  згадують  як автора художнього оформлення вистави опери «Запорожець за Дунаєм», яка багато років не сходила зі сцени Черкаського театру. Нині частина   малюнків, зокрема ескізи  костюмів Карася та Одарки, декорації до опери «Запорожець за Дунаєм» експонуються у музеї С.С.Гулака-Артемовського. І відвідувачі духовної святині, де зберігається пам’ять про видатного співака та композитора, можуть долучитися й до творчості Данила Нарбута, помилуватися чудовими картинами цього талановитого майстра.

Опубліковано у Опера «Запорожець за Дунаєм», Постаті. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь