Глінка – маестро Гулака-Артемовського

У житті Тараса Шевченка одним з переломних моментів стала зустріч у Літньому саду Петербурга із земляком Іваном Сошенком, який увів талановитого кріпака в коло діячів культури. Їхніми зусиллями Тараса було викуплено з неволі.
Для Семена Гулака-Артемовського Іваном Сошенком, як відомо, став Михайло Глінка. Великий композитор, автор опер «Руслан і Людмила», «Іван Сусанін», «Тарас Бульба» та багатьох інших музичних творів. Батько російської класичної музики, як вважають мистецтвознавці.
Хотілося б підкреслити, що російський композитор із зовсім не російським прізвищем мав глибоке українське коріння і з дитинства пройнявся величезною любов`ю до народного фольклору, знав безліч українських пісень, співав їх. Є свідчення, що Глінка добре володів і українською мовою. Також, напевне, буде цікаво дізнатися, що композитор, який прожив усього п`ятдесят три роки, ніколи не поривав зв`язків з Україною. Куди приїздив безліч разів, жив місяцями, й творив… Особливо полюбив Качанівку – маєток гостинного поміщика Тарновського на Чернігівщині. Тарновський, а також інші освічені українці, стали щирими друзями, з якими проводив багато часу, від них дізнавався й нових пісень. Деякі і до сьогодні звучать завдяки композиторській обробці. А два відомі поетичні твори – «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» поклав на музику. До слова, ці твори дуже полюбилися С.Гулаку-Артемовському, який виконував їх ледь не на кожному концерті…
Ніхто не заперечить, що будь-якій творчій особистості потрібне натхнення. Без перебільшення – творчим натхненням для Глінки завжди залишалася Україна. Тут черпав думки, теми, образи. А пісенне джерело стало справжньою скарбницею мелодій. Композитор любив говорити, що митець лише обробляє те, що творить народ… Геній музики тонко відчував зміст і красу української пісні, і часто давав їй нове життя, наповнюючи її власними відчуттями, особливим творінням чарівних звуків… Напевне, не стане перебільшенням думка, що без України не було б Глінки – композитора – такого, яким він є…
Подібні з Семеном Гулаком-Артемовським і його життєві стежки. Михайлів батько дуже хотів, аби син став військовим. Або чиновником. (Нашого Семена ж віддали вчитися на священика). Жартома гнівався, що через соловейка той захопився музикою. Бо коли народився весною 1804 року, то за вікном ця пташка не вгавала.
Як і Семен, Михайло навчався музики в Італії, де прожив три роки, скільки, як і наш земляк. Чудово співав, грав на фортепіано… Обох єднала любов до музики й України.
Так, Михайло Глінка відігравав у житті Семена визначальну роль. Він його «відкрив» у Києві, в Михайлівськім Золотоверхім монастирі, де той співав у хорі… Перші багато місяців петербурзького життя юнак прожив у Глінки, в його квартирі. А також композитор узяв на себе всі інші матеріальні витрати. Сучасною мовою одягав, озував, годував. Ще «легалізував» у столиці, поклопотавши про необхідні документи. І навчав азам музики, співу. Наполіг, щоб Гулак-Артемовський поїхав за кордон. Це він організував виступи співака, аби той заробив гроші для навчання у Парижі та Флоренції. Михайло Іванович, після повернення Семена до Петербургу, доклав чимало зусиль, щоб він потрапив на оперну сцену, доручивши виконання у своїй опері головну партію Руслана.
І пізніше стосунки великих людей були дружніми, теплими. Гулак-Артемовський ніколи не забував, скільки доброго для нього зробив Глінка.
До речі, його внучка, талановита художниця Віра Глінка написала чудовий портрет діда.
Але для городищан це ім`я ще дороге й тому, що завдяки йому прийшов у світ мистецтва, став великим співаком і композитором наш неперевершений земляк Семен Степанович Гулак-Артемовський.

Опубліковано у Друзі Гулака-Артемовського. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть відгук