Година-спомин в музеї С.С.Гулака-Артемовського

 

Кінець лютого 2014 року сколихнув не лише Україну, а й увесь світ…

Тоді, у центрі мирної благополучної Європи , у стародавньому Києві, за кілька днів загинуло більше сотні людей, які протестували проти злочинного режиму Януковича та вимагали підписання Угоди про асоціацію з уже згаданою, об’єднаною Європою…

З того часу в Україні, і на всіх континентах згадують ті трагічні події, Героїв Небесної Сотні, багатьох  українців, які пропали безвісти або отримали поранення чи скалічіли у протистоянні з озброєними силовиками промосковського президента… Завдяки мужності тих небайдужих людей, ціною життя багатьох наша Батьківщина була порятована від поглинання її Росією, бо такі тоді були плани  агресивного сусіда.

Про цей безприкладний героїзм кращих синів і дочок нашого народу йшла мова на годині-спомині, що відбулася у районному музеї С.С.Гулака-Артемовського, яку підготувала та провела провідний екскурсовод музею Наталія Сидоренко і на яку завітали студенти Городищенського аграрного коледжу разом із викладачами Владиславом Тараном та Оленою Швидкою.

А ще на заході в музеї С.С.Гулака-Артемовського  виступив активний учасник Майдану, поет-городищанин, член Національної спілки письменників України, автор трьох поетичних збірок Олексій Тичко.

  • Мене, – розповів на годині-спомині в музеї С.С.Гулака-Артемовського, пан Олексій, – як досить високого, командири Майдану задіювали у чергуванні на блок-постах. Аби могли попередити про наближення ворога… Одного разу побачили, як до нас із двох вулиць посунули організовані колони тітушок… Принаймні, так ми подумали…

Але якою була радість, коли з їх наближенням, побачили наші прапори і усміхнених людей… Виявляється, на допомогу Майдану приїхали сотні патріотів із Західної України…

  • Саме завдяки єдності, – наголосив Олексій Тичко, – і вдалося відстояти рідну Вітчизну, зберегти її незалежність та волю українського народу…

А нам, музейникам, ще більше приємним став і той факт, що, як з’ясував пан Олексій, корені його роду ідуть від Гулаків-Артемовських, саме по лінії Петра Петровича. Тож зрозуміло, звідки у нашого сучасника-земляка яскравий талан  віршування…

Крім розповіді в музеї С.С.Гулака-Артемовського, Олексій Тичко прочитав свої вірші про незабутні часи і Героїв АТО (ООС) та продемонстрував світлини, що  зробив на Майдані. Вони – наочна ілюстрація недавніх подій, що вже стали історією…

У них, до слова, взяли участь багато городищан, серед них і нащадки роду Гулаків… І інші. Імена їх назвала директор музею С.С.Гулака-Артемовського Алла Сухорученко. Це, насамперед, Марія Мельник – волонтер, вчителька, депутат міської ради. Яка багато-багато разів побувала у столиці, допомагала своїм побратимам і продуктами харчування, і грішми… Також від початку й до кінця брали участь у Революції Гідності Микола Малишко, Василь Бондаренко, Олександр Барабаш, Ігор Тимошенко, Олександр Мельник…

Варто згадати й Олександра Фещука, борця за справедливість, громадського діяча. Який на Майдані втратив рештки здоров’я і передчасно пішов із життя… Цим та іншим шляхетним людям, які кинули виклик антинародній владі, вічна вдячність городищан за їхній громадянський подвиг.

А щоб бути до кінця об’єктивними, слід згадати й про участь частини наших земляків у антимайданах. Куди їх, платячи гроші, посилала партія регіонів. Життя розставило крапки над «і».  Та  розказало, хто герой, а хто помилявся. І Революція Гідності стала повчальним уроком для багатьох співгромадян.

Тож сьогодні, коли розгортаються перші, а потім і другі вибори у цьому році в Україні, треба дбати про власну людську гідність і чисте ім’я. Та пам’ятати, що лише в єдності нашого великого народу його сила і спроможність подолати всі виклики, що постали перед Україною   сьогодні.

Зрештою, попри помилки, до цього нас кличуть і Герої Небесної Сотні… І живі герої.

Яких ніколи не забудуть нинішні й прийдешні покоління українців.

Тому пам’ять полеглих учасників Революції, пам’ять полеглих земляків-городищан в АТО-ООС  присутні на  годині-спомині в музеї С.С.Гулака-Артемовського вшанували хвилиною мовчання…

 

Опубліковано у Музей, Музей С.С.Гулака-Артемовського. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь