Всесвітній День музеїв

 

 Уперше Всесвітній День музеїв земна спільнота відзначила ще у 1977 році. Від того часу людство щорічно 18 травня згадує про музеї. Де зберігається пам’ять про давні і зовсім не давні часи. Бо хто не знає свого минулого – той не матиме й майбутнього. Зрештою, знання історії, у першу чергу, потрібні для того, щоб зрозуміти сучасність. І в цьому сенсі варто згадати недавні події з пожежею в соборі Паризької Богоматері. Що є однією з найвидатніших пам’яток європейської культури, по суті, храмом-музеєм.  А його неймовірне значення показало те, як пожежа буквально сколихнула увесь світ!.. І в першу чергу Францію та французів, які за кілька днів зібрали один мільярд євро для реставраційних робіт храму-музею! Але кошти продовжують надходити з усіх куточків Землі.  Отже, трагедія об’єднала людей різних віросповідань і національностей.

Що  і засвідчує любов землян до пам’яток свого минулого , яке сьогодні зібране у найбільших музеях світу:  у Паризькому Луврі, у Лондонському музеї, у Берлінському, в Ермітажі в Санкт-Петербурзі… Де перед очима мільйонів відвідувачів розкриваються всі етапи розвитку людського суспільства – і в документах, і в речових пам’ятках.

Так, світова спільнота має безліч музеїв. І в спеціалізованих приміщеннях, і в «живих» спорудах, пов’язаних із історичними подіями, видатними діячами чи постатями різних епох… Є також цілі території – так звані музеї під відкритим небом. Наприклад, неперевершене місто Помпеї в Італії, відкопане в землі; святі місця, пов’язані з іменем Ісуса Христа в Ізраїлі, Палестині та Йорданії. Античні споруди у Римі чи Афінах. Які вже кілька тисяч літ стоять на землі й на які споглядали сотні і сотні поколінь людської цивілізації…

Є чим гордитися й українцям. Наприклад, у Львові й до сьогодні збережені квартали старого міста, яким 300-600 років, і куди щорічно приїздять сотні тисяч туристів з багатьох країн.

Всесвітньо відомі  й київський  християнський собор Святої Софії та Києво-Печерська Лавра.

Є в Україні й інші старовинні міста зі збереженою давниною. Це Чернігів, Новгород-Сіверський, Кам’янець-Подільський, Дубно, Галич, Чернівці, Хотин, Переяслав-Хмельницький… І багато, багато інших.

Приємно, що у цьому контексті є насиченою й наша Черкащина. Насамперед, вона славна Шевченковими місцями із Моринцями, Будищем, Кирилівкою, Лисянкою, Мошнами, Каневом, Корсунем, Черкасами…

Світову славу має й Умань із її Софіївкою. Неперевершені пам’ятки трипільської культури збережені на Тальнівщині. Вічним джерелом наснаги українців у їх боротьбі за волю Вітчизни, за незалежну Українську державу є козацький Чигирин із Суботовим, з Холодним Яром, Медведівкою, Головківкою, Жаботином. Звідки не одного разу піднімався український пригноблений люд у борню за свої права, за краще життя. Згадаймо лише невмируще Шевченкове «І повіє вогонь новий з Холодного Яру…»

Нам, городищанам, приємно й те, що наш край також є перлиною минувшини. Який уславився видатними іменами Гулаків-Артемовських, Симиренків, іменами відомих письменників, поетів, художників та інших митців. І слава колишніх часів примножується й сьогодні талантом сущих наших земляків.

А минуле належно зберігається в музеях Городищини. Бо вони, а також музейні світлиці, музейні куточки є майже у кожному населеному пункті. Тому й не гасне пізнавальний вогонь до історії рідного краю у Зеленій Діброві, у Вербівці, в Вільшані, Млієві, Старосіллі… Віриться в те, що, не зважаючи на труднощі, музейна справа на Городищині й далі розвиватиметься, і минуле приходитиме до молодих поколінь із новими відкритими скарбами давніх часів. Адже й сьогодні збагачуються фонди музею найвідомішого в світі городищенця Семена Гулака-Артемовського. Де, окрім їх поповнення цінними експонатами, йде активний процес створення краєзнавчої експозиції. Яка знайомитиме відвідувачів із різними епохами розвитку міста. Що подарувало Україні видатного співака,  композитора, автора першої вітчизняної опери «Запорожець за Дунаєм».

Окрім цього, крок за кроком збираються й оприлюднюються на сторінках ЗМІ нові факти з життя та діяльності нашого знаменитого земляка, його сучасників, відомих представників роду Гулаків. Що тим чи іншим чином були пов’язані з Семеном Артемовським.  Все це  – наша данина пам’яті, безмежної шани та прагнення, аби його ім’я ніколи не було забуте. Щоб на прикладі Семенового життя українці вчилися того, як треба любити свою Вітчизну, рідну землю. Та дбати про неї не словами. А добрими справами. Саме ними й увічнив композитор і своє ім’я, і свій народ.

Тож сьогодні, завжди думаючи про Україну, про її минуле і сьогочасне. Та мріючи про те, що у недалекому майбутньому вона постане могутньою державою зі щасливим заможним суспільством, згадаймо добрим словом і тих, хто своєю, здавалося б, непомітною музейною працею щедро засівають у людських душах добре, розумне та вічне – знання про минуле. І його творців. Які потрібні для того, аби наша дума, наша пісня, українська слава ніколи не загинули. А збереглися й примножилися діяннями і нинішніх, й наступних поколінь великого українського народу.

На знімках:

Вінницька область, с.Іванів (Янів), Палац графів Холоневських; село – батьківщина класика українського гумору і сатири, письменника Олега Чорногуза.

Львів.

Музей старих ляльок під відкритим небом.

Пам’ятник королю Данилу.

Карета для подорожей.

 

 

 

 

 

 

 

Опубліковано у Музей. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь