“Яка це пушка ревіла?..”

Його голос звучав у Франції, Італії, Росії, в рідній Україні. Музикознавці дадуть йому таку характеристику: прекрасний дискант, після природньої мутації голосу — чудовий баритон, красивий і надзвичайно широкий за діапазоном голос — легко брав високі тенорові звуки.
Жаль, що звукозапису в часи Семена Гулака-Артемовського не було. Тож почути геній його голосу ми не можемо. А от відтворити словесний аналіз спробуємо.
Великий російський композитор Михайло Глінка, обіймаючи посаду капельмейстера придворної капели, у 1838 році здійснить поїздку на Україну, щоб знайти талановитих юнаків для її поповнення. У Києві в Михайлівському монастирі він почує незвичайної сили і краси голос, що виконував соло і буде вражений особливими вокальними даними, якими щедро обдарувала природа юного Семена. Ця зустріч була доленосною для юнака з Городища.( Бо хто зна, якби не вона, чи розкрився б талант Гулака-Артемовського, чи став би він композитором, автором першої української опери «Запорожець за Дунаєм», знаної в усьому світі.) Маючи намір готувати із Семена оперного співака (тоді Михайло Іванович працював над оперою «Руслан і Людмила» і в Петербурзі не зміг знайти співака на головну оперну партію) композитор забирає його до Петербургу. Тут у будинку Глінки відбувалися музичні вечори, і міцний баритон переповнював усе помешкання та виливався через вікна на вулицю. Поет Н. Кукольник, який навчав Семена іноземних мов так скаже про голос Гулака-Артемовського: «Баритон, якого ми ще не чули…» А приятеля Глінки художника П.Степанова запитає генерал Моллер: «Яка це пушка у вас вчора ревіла?». Це підкреслює, наскільки могутній голос був у Семена.
Видатні композитори свого часу Джуліо Аларі та Пьєтро Романі, які навчали Семена у Парижі й Флоренції витонченої обробки музичних фраз, правдивої і художньої манери виконання, давали високу оцінку Гулаку-Артемовському як співаку. Зокрема, Аларі зазначав, що він має найчудовіший сформований голос з його природньою постановкою, що дуже важливо для співака.
П.Михайлов-Остроумов, товариш Семена, котрий навчався вокальному мистецтву разом з ним, у листах до М.Волконського писав: «… Голос його став ще кращим: і сильнішим, і круглішим, а головне, завжди рівним і приємним. Маю надію, що Артемовський з часом перевершить усіх басів італійських. Його прекрасному голосу тут немає суперників».
Справді: у той час за красою, силою і приємністю звучання рівного голосу Гулака-Артемовського не було ні в Україні, ні в Росії, ні в Парижі, ні в Флоренції..У численних рецензіях преси того часу Гулак-Артемовський характеризується як співак, що володіє рідкісним за широтою діапазона голосом, відмінною школою вокальної майстерності, як чудовий актор. Так, зокрема, письменник і театральний критик, редактор «Литературной газети» Ф. Коні зазначав: «Артемовський має дуже приємний basso cantanto. Тенорову половину своїх партій він виконує жваво, і світло, і зі смаком. У цих партіях його можна слухати з насолодою до тієї межі, де баритонний спів впадає у басовий і де його голос цілком поглинається оркестром або хорами…» Коні називав Гулака-Артемовського співаком з великим голосом, який вміє керувати тим багатством, що наділила його природа.
«Репертуар русского и пантеон всех европейских театров» зазначав, що в оперних партіях Гулака-Артемовського «відзначались звучність його сильного голосу, прекрасна метода співу і, головне, глибоке почуття». А газета «Северная пчела» наголошувала на «природній легкості інтонацій на всьому голосовому діапазоні» співака і далі підкреслювала: «Голос його звучний і сильний бас, бере грудьми без напряження високі ноти, аж до тенорового соль».
Слід зауважити, що високу оцінку голосу Семена давав Тарас Шевченко: «А тепер через день дають «Руслана й Людмилу». Та що то за опера так ну! А надто як Артемовський співа Руслана, то так, що аж потилицю почухаєш — далебі правда! Добрий співака, нічого сказать…» (Із листа Т. Шевченка до Г. Тарнавського, 1843 р.). Шевченківська характеристика важлива ще і тому, що сам Тарас був чудовим співаком-самородком, рідкісного природного дару. За словами фольклориста Максимовича, Шевченко як співак залишав незабутні сильні враження…
Заслужена артиска України Валентина Антонюк переконана, що наш славетний земляк звертав на себе увагу завдяки феноменальним вокальним даним — він мав голос могутньої сили й свіжого тембру, природа якого дозволяла без найменших зусиль і втоми співати в долішньому й горішньому відрізках.

– Він мав неповторний голос бас-баритон, – говорить народний артист України, легенда вітчизняної оперної сцени Дмитро Михайлович Гнатюк. – І в імператорському театрі був ведучим баритоном. У ті часи в Петербурзі публіка в театр ішла саме “на Артемовського”, щоб почути його чудовий спів. – Я дуже шаную незабутнього Івана Паторжинського, Який довгий час виконував арію Карася з опери “Запорожець за Дунаєм”. І, знаєте, саме таким, близьким до прекрасного голосу Івана Сергійовича уявляю й голос Семена Гулака-Артемовського.

Сучасна українська школа оперного мистецтва одна з найкращих у світі. Варто лише згадати видатних співаків і співачок Марію Литвиненко-Вольгемут, Оксану Петрусенко, Ольгу Басистюк, Івана Паторжинського, Анатолія Солов’яненка, Володимира Гришка та багатьох-багатьох інших. Вони плідно працювали або й працюють на вітчизняній оперній сцені і за кордоном.
Але все починається з нашого земляка Семена Гулака-Артемовського. Він перший оперний співак України. І не лише порядковим номером, а й талантом. На який рівняються всі покоління українських митців.
Талант цей безсмертний, родом із Городища.

Опубліковано у Голос. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь