Симиренкова любов

Олена

У кожного є перше кохання. Для нашого геніального вченого Левка Симиренка таким коханням стали юнацькі почуття до Олени Уварової, доньки городищенського лісничого, молодшої за нього на чотири роки.

Коли до Левка Симиренка прийшла біда, і за революційну діяльність його заарештували та посадили у в’язницю, Олена була з ним. І вони думали навіть побратися, повінчатися у тюремній церкві. Але не склалося. У тюремній церкві із Левком Симиренком повінчалася інша.

Однак, коли Симиренко повернувся із сибірського заслання, їхнє кохання відновилося. Бо кажуть, що перше ніколи не вкривається іржею. Згодом вони були вже разом. І Уварова стала вірною дружиною та надійною помічницею Левка Симиренка у його великих справах. На жаль, Олена померла, не доживши навіть до п’ятдесяти. Левко Симиренко поставив на її могилі красивий пам’ятник і написав, що однією квіткою збідніла  земля, але  одною зіркою збагатилося небо. Коли Олені виповнилося п’ятдесят літ, він посадив від свого будинку й до могили коханої п’ятдесят ялинок.

Альдона

Тією іншою, хто обвінчався з ним у в’язничній церкві, була полячка Альдона Гружевська. Яка розділила з Левком Симиренком всі тяжкі літа заслання. Як мовиться, залишаючись із ним і в горі, і в радості. Альдона навіть врятувала Левка Симиренка від смерті, виходивши його, коли захворів у Сибіру тифом.

Після заслання вони повернулися у Мліїв. Гружевська народила чоловікові чотирьох дітей, синів Платона, ще раз Платона, Володимира і доньку Тетяну. Однак перший Платон помер немовлям.

У Млієві Альдона спочатку була щасливою. Але незабаром помітила, що вона третя зайва. І покинула Левка Симиренка, забравши із собою дітей. Поступившись місцем у житті чоловіка Олені Уваровій.

Проте Левко Симиренко офіційно так і не розлучився з Альдоною. Він завжди допомагав їй коштами, вони разом виростили й виховали дітей. Альдона ж більше не одружувалася. Вона пережила свого чоловіка на 14 років.

Софія

Софія Хорішман була вчителькою у Мліївській школі. Молодша Левка Симиренка більш ніж на двадцять років. Вона і Олена Уварова дуже дружили. Якраз Уварова, перебуваючи за  крок до смерті, попросила Софію дбати про Левка Симиренка і допомагати  в його роботі.

Софія Хорішман вдихнула в Левка Симиренка силу й енергію своєї молодості. З нею вчений повернувся до життя і знову став щасливим.

Софія була господинею у його домі та народила Левку Симиренку трьох дітей. Вона вела господарство й стала життєвою опорою вченого. Який називав її своєю дружиною. Про їхні щирі, дружні, теплі, ніжні, люблячі почуття свідчить той факт, що старшого свого сина вони назвали Левком, а доньку Софією.

Після вбивства Левка Симиренка Софія Хорішман ще деякий час проживала у родовому будинку, який, за заповітом Левка Симиренка, належав їй. Потім вона з дітьми переїхала у Городище, і вже згодом повернулася на малу батьківщину у Харків.  Де працювала й проживала у батьківському домі. Померла в 1963 році.

У кожного з нас своя доля. Доля Левка Симиренка послала йому трьох жінок. Які й тримала генія на цім світі. Без них він  не став би тим, ким є для України й свого народу.

Кохання дає людині крила. Кохання – це щастя. Це те, що є найголовнішим у людському житті.

Кохайте і будьте коханими!