Остання Муза Левка Симиренка

На особисте життя геніального вченого-помолога  Левка Симиренка у радянські часи було накладене своєрідне табу. Вважалося, що він, як революціонер-народник, покохав таку ж революціонерку-народницю Альдону  Гружевську. З якою зустрівся у тяжкі часи сибірського заслання, коли вони й одружилися. Ще розповідалося, що щасливе подружжя мало трьох гарних дітей. І на цьому ставилася крапка. Принаймні, так писалося у книгах-дослідженнях про великого вченого. Так говорилося і в музеї  родини Симиренків. В експозиції про інших жінок, які були в житті Левка Платоновича, жодної згадки.

А, між тим, насправді, особисте життя нашого земляка було насичене і багате!… Й не лише одна жінка зігрівала серце Левка!… Тим паче, що й він відповідав взаємністю та був щасливим. Бо радянський стереотип  про одну дружину як обов’язкову умову дотримання морального кодексу будівника комунізму Левко Симиренко проігнорував уже в перші роки свого життя після повернення із заслання. Коли до нього повернулося його перше юнацьке кохання в образі  доньки городищенського лісничого Олени Уварової. Після чого Альдона покинула свого чоловіка  й з дітьми виїхала в Полтаву. Щоправда, офіційно вони так і не розлучилися. Проте вже ніколи й не сходилися.

Сказати, що Левко Симиренко з Уваровою був просто щасливим означає нічого не сказати. Він  із  Оленою сяяли в щасті!.. Але, на жаль, недовго, бо у 1906 році вона померла. Перед тим попросивши свою кращу подругу Софію Хорішман, мліївську вчительку, яка приїхала в село з Харкова, доглядати вже немолодого Левка Симиренка. Бо він, як мала дитина, окрім роботи в розсаднику та помологічної науки, більше нічого не бачив і не знав. Себто для такого життя йому потрібна жіноча увага та справжнє піклування.

Софія виконала й,  навіть, перевиконала  прохання Олени, за рік чи два ставши не лише господинею в домі Левка Симиренка, а й його третьою коханою дружиною. Молодша за нього більш ніж на двадцять років, вона зуміла увійти в життя вченого і подругою, і помічницею, турботливою жінкою, його другим «я», бо в усьому обоє були єдиним цілим, бо так захотіла доля, що їх поєднала.

В уже згадані радянські часи  якщо про Уварову хоч згадувалося як про чисте, перше кохання вченого, то ім’я Софії Хорішман було просто викреслене з життя Левка Симиренка! Звичайно, несправедливо. Бо вони разом прожили більше десяти років багатого на радісні події життя. І саме завдяки молодій дружині Левко Платонович почувався молодим і здоровим, сповнений енергії, творчої наснаги!..

Саме завдяки Софії він став таким успішним в усьому, хотів жити довго-довго, і працювати для своєї рідної України! Аж поки підла, ница істота не обірвала  його соколиний політ пострілом із гвинтівки пізнього вечора 5 січня 1920 року…

Але перед цим у нього справді була велика родина! Бо він, як люблячий батько, піклувався про своїх трьох дітей від Альдони  Гружевської, допомагав матеріально і першій дружині… А також, як щасливий татко, щиро піклувався та ставив на ноги своїх наймолодших дітей, яких народив із Софією Хорішман – двох синочків – Левка (1908 року народження), Миколку (1909 року народження) і зовсім крихітну Софійку (1915 р.н.). Як бачимо, щасливі батьки, на знак взаємної щирої любові, навіть діток назвали своїми іменами!… Щоб ніби підкреслити те місце, роль кожного у їхньому житті.

Так сталося, що Софія Миронівна Хорішман наприкінці двадцятих  років виїхала з дітьми на свою малу батьківщину – у Харків. Де проживала, працювала й знайшла вічний спочинок. З нею виросли і їхні з Левком Платоновичем чудові діти. Які також осіли у головному місті української Слобожанщини. Зокрема  Левко й Соня. Бо Микола Симиренко, найменший син Левка Платоновича, трагічно загинув у тридцяті роки в горах Кавказу, будучи альпіністом та підкоряючи його вершини.

Повторю думку, що так уже розпорядилася доля, коли третю дружину Левка Платоновича Симиренка навіть не згадували в його біографії. Хоч цю долю визначили і обставини,  і люди, які,  на мою думку, чинили неправильно, несправедливо у ставленні до вченого. Адже, як сказав хтось із великих, найпрекраснішою в житті є правда. Яка,  однак, дуже рідко зустрічається. Можливо, не останню роль у не визнанні Софії Хорішман та її дітей, відіграли і старші діти Левка Симиренка. Які не лише не ріднилися зі своїм молодшим братом та сестрою, а й про них замовчували. Але кажу це не в осуд, бо хто має право їх судити?… Ніхто.

Як би там не було, але сьогодні до нас повернулися і Софія Миронівна Хорішман,  і Левко та Софія Симиренки (молодші). Як і їхні нащадки, нащадки українського геніального вченого-садівника Левка Платоновича Симиренка!..

Рано чи пізно, але життя розставляє всі крапки над «і». Як і в історії про третю, кохану дружину Левка Симиренка та його найменших дітей. Коли вони повернулися із забуття та посіли в житті нашого великого земляка те місце, яке й посідали –  місце щасливої дружини і рідних, милих діточок…  

На світлинах:

1. 1916 рік, Київ. Левко і Соня Симиренки.
2. Сини Левка Платоновича та Софії Миронівни Миколка та Левко.
3. Одна з останніх світлин. Левко Платонович, його дружина Софія Миронівна, їхні сини та друзі родини Симиренків на ганку їхнього будинку у Млієві.
4. Везуть дітей на прогулянку в ліс. Тетяна Львівна Симиренко-Міхаеліс з сином Платоном, Софія Миронівна з синами Левком і Миколкою та інші.
5. Левко Левкович з дружиною, Софія Левківна з чоловіком. 80-ті роки ХХ століття.
6. Софія Левківна з дочкою, Левко Левкович із дружиною.
7. На передньому плані Софія і Левко Симиренки. В центрі – директор Мліївського науково-дослідного інституту садівництва імені Л.П.Симиренка Микола Михайлович Артеменко.

Світлини із фондів музею родини Симиренків.

Ми раді Вас вітати в музеї родини Симиренків.

З приводу екскурсій телефонуйте: 097 41 49 513

Ласкаво просимо!