Симиренки у вишиванці

Для нинішніх поколінь Симиренки завжди асоціюються з Україною. Адже це був один з небагатьох українських родин, представники якого винятково служили своїй Батьківщині. За що, до слова, поплатилися і за царських, і не менш жорстоких радянсько-московських комуністичних часів.

Так, Симиренки завжди пам’ятали, що ведуть своє походження від запорозького козака Семирукого. Себто дуже кмітливого, дужого, мужнього лицаря. Який захищав Україну від ворогів, боровся за волю рідного народу. Тому вже перші відомі покоління Симиренків бачимо справжніми українцями. Що не цураються свого, дідівського, національного. Не зважаючи, що на їхній землі панують чужинці, і Московська імперія тих, хто змосковщувався, обсипає милостями та нагородами!..

Але у фірмі «Брати Яхненки і Симиренко» її власники  і в роботі, і вдома спілкуються лише українською. Хоч знають і російську, і європейські мови. Адже відомо, що й Федір Симиренко, а, особливо, його сини Платон і Василь, внук Левко і правнук Володимир володіли і французькою, і німецькою, і англійською… Про дух українства, який панував у родині, можна розповісти дуже багато, із цікавими фактами, за участі не лише Симиренків, а й багатьох інших відомих українців, наприклад, Тараса Шевченка і Павла Чубинського… З якими вони  зналися й приятелювали. Але я хочу згадати чарівну жіночу половину Симиренків. Що аж ніяк не поступалася українським патріотизмом чоловікам!.. Про що переконливо свідчать їхні листи, спогади, перекази-легенди, згадки по одяг, народні звичаї, традиції, залюбленість в українську пісню тощо.

Проте чи не найкращу ілюстрацію любові до свого рідного, національного, бачимо на знімках, що дійшли до нашого часу!.. Коли любуєшся справжньою україночкою Тетяною Симиренко, донькою Левка Платоновича, зодягнену в яскраву українську вишиванку!.. Це фото початку ХХ століття, панянці десь 20 літ… А пора, коли все українське заборонялося… І ось такий виклик існуючим московським порядкам, така любов до України…

Зі спогадів онучки Левка Симиренка Тетяни Володимирівни, її мама Марія Демидівна Симиренко (Улянченко), як ще родина жила в Україні (це були двадцяті роки ХХ століття) щоліта оновляла свій гардероб, замовляючи у монастирських рукодільниць Києва чудові українські сорочки-вишиванки та інший національний одяг. Якраз саме через його «занадто велику» любов до України й було розстріляно комуністами чоловіка пані Марії Володимира Симиренка, а жінка з донькою і сином врятувалися від Гулагів, виїхавши за кордон. Де її діти, Тетяна і Олекса, завжди залишалися українцями!.. Знову ж таки, це яскраво ілюструють і фотографії пані Тетяни Симиренко, яка на них – в українському національному вбранні. Такою, в українській вишиванці, запам’ятала її й авторка цих рядків. Коли вона, канадійка, мало не щороку приїздила в Україну, зокрема на свою малу батьківщину у Мліїв і Городище. Видаючи у далекій Канаді заміж свою єдину доньку  Наталю, пані Тетяна також не забула, якого вона роду, яких великих батьків-дідів нащадниця! Тому це було справжнє українське весілля з нареченою-українкою і короваєм!..

Сьогодні, у вільній Україні, ми щиро освідчуємося своїй матері-Вітчизні в любові! Пишаємося, що маємо причетність до великого українського народу! Залюбки одягаємо вишиванки – уособлення нашого особливого, національного. Що виокремлює українців з-поміж інших націй. Але пам’ятаймо, що так було не завжди!.. І в століття неволі за ці вишиванки карали тюрмами й навіть стратами. Лише незалежна Українська держава здатна дати нам щасливий національний розвиток! Коли можемо пишатися тим, що ми – українці! Вільна нація, яка, обстоюючи власну свободу, поважає свободу інших народів. Бо лише вільні люди можуть бути щасливими!