Симиренки надихають

  2020-2021 рр.багаті на ювілейні дати представників пяти поколінь славетної української родини Симиренків. Наявні документи з  історії родини, що  зберігаються у фондах Мліївського меморіального будинку-музею та  спогади нащадків свідчать про таке:

*Один з керівників торгово-промислової фірми «Братів Яхненки-Симиренко», яка постала на початку 20-х років ХІХ століття, Федір Симиренко народився у квітні 1790 року у м.Городищі Черкаського повіту, Київської  губернії. Йому у 2020 році виповнилося 230 років.

*Його син, видатний підприємець, спонсор останнього прижиттєвого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, багатолітній керівник фірми, її технічний та економічний ідеолог Платон Симиренко, народився 20 грудня 1820 року в родинній садибі Платонів хутір поблизу с. Млієва Черкаського повіту Київської губернії. Йому у 2020 році виповнюється 200 років.

*Відомий підприємець, громадський діяч та великий меценат української культури, молодший син Федора Симиренка Василь Симиренко народився 7 березня 1835 року.

Упродовж 40 років він матеріально підтримував гноблену царизмом українську культуру.  2020 року йому виповнилося 185 років.

*Всесвітньовідомий український вчений-садівник та помолог, основоположник вітчизняного промислового садівництва Левко Симиренко, син Платона Симиренка, вбитий більшовиками напочатку 1920 року. Народився 19 лютого 1855 року. Йому у 2020 році виповнилося 165 літ.

Знаний симиренкознавець Петро Вольвач закликає владу відзначити ці славетні дати на державному  рівні!

 

 

Цими днями у Млієві побував відомий вчений, симиренкознавець Петро Вольвач. Який, разом із сім’єю доньки Ярини відвідав музей славетної родини Симиренків, Дім науки, пройшовся пам’ятними місцями дендропарку, вклонився Симиренковим могилам на цвинтарі біля Свято-Троїцького храму.

– Мліїв завжди надихає на  творчість, бажання трудитися для України, свого народу. Для увічнення пам’яті представників роду, титанічна праця яких була віддана рідній Вітчизні! – Поділився своїми враженнями Петро Васильович. Все свідоме життя його присвячене вивченню та популяризації великих українців Симиренків — Федора, Платона, Василя, Левка, Володимира… І багатьох інших. Що ще чекають розповіді про них.

На зустрічі у садибі-музеї в Млієві Петро Вольвач також поділився планами на найближче майбутнє. Адже поспішає завершити монографії про Василя і Володимира Симиренків. Чиї імена тільки у незалежній Україні повернуто вдячному народу.  Бо лише Василь Симиренко більше сорока дореволюційних літ постійно фінансував розвиток української культури, літератури!.. Взагалі… Як заведено казати, Української Справи! Щорічно виділяючи для неї десяту частину своїх  прибутків. А це десятки тисяч тодішніх золотих царських рублів!

До слова, таких меценатів, як Василь Симиренко,  на ті часи були одиниці… А, так би мовити, вдячні нащадки, не те, що не зберегли його могили. А й її зруйнували! Що правда, сталося це у страшні більшовицькі часи. Тому найкращим пам’ятником для всіх Симиренків є Українська незалежна держава! Міцна і процвітаюча. Духовними і матеріальними творцями якої є й вони.

Ось така приємна зустріч із таким цікавим співрозмовником! Людиною. Яка також варта окремої розмови. Адже  Петро Вольвач є автором  більше двох десятків книг про відомих представників родини Симиренків. Він — знаний вчений у галузі плодівництва, імунітету, захисту рослин, агроекології та історії науки, дійсний академік Української академії екологічних наук.

Петро Вольвач — один із засновників легендарної газети  «Кримська світлиця», Української православної церкви Київського Патріархату у м.Сімферополі, І і ІІ Конгресів  українців Криму. Учасник І-ІІІ Всесвітніх конгресів українців.

Як журналіст постійно друкується у загальноукраїнській та зарубіжній пресі, виступає на радіо й телебаченні.

Нагороджений дипломом Кримського відділення НАН України (1993 р.), Почесними грамотами Міністерства освіти й науки України (1999 р.) та Державного комітету з питань інформації радіо і телебачення (2002).

Почесний садівник Мліївського науково-дослідного інституту садівництва ім.Л.П.Симиренка.

На фото: Петро Вольвач із сім’єю дочки Ярини та завідувачкою Мліївським меморіальним будинком-музеєм родини Симиренків Наталією Круподерею біля горобини,  яку він посадив.  А пагінець її привіз із урочища Солянка під Курськом, де в братській могилі покоїться прах розстріляного більшовиками Володимира Симиренка.

 

 

 

 

 

 

 

 

Симиренків став ліліями засміявся…

Опубліковано у Симиренки, Симиренки. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь